Поради по влаштуванню автономного водопостачання

553

При словосполученні «приватний будинок», багато хто з нас починають уявляти собі відсутність побутових зручностей, таких, як водопостачання і каналізація. Адже дійсно, колись так і було. Але сьогодні ситуація кардинально змінилася, і душова кімната з туалетом у власному будинку тепер не рідкість.

Серед всіх комунікацій водопровід, безперечно, є найнеобхіднішою. Ті, у кого є можливість підключитися до системи централізованого водопостачання — щасливчики. Ну а ця стаття призначена для людей, кому така перспектива в найближчі роки не світить.

Складові частини системи автономного водопостачання

На сьогоднішній день склалася досить багата традиція спорудження автономних систем подачі води в приватні будови. Всі вони можуть в значній мірі відрізнятися, але їх основні структурні елементи залишаються незмінними:

  • Автономне джерело водоспоживання (колодязь або свердловина).
  • Електричний або механічний пристрій для підйому та подачі води в систему. Це може бути звичайний насос або насосна станція.
  • Гідроакумулятор – пристрій для накопичення води і створення тиску в системі.
  • Система зовнішніх та внутрішніх водопровідних труб.
  • Необхідна запірна арматура та сантехнічні прилади.

Для організації гарячого водопостачання в систему може бути інтегрований водогрійний котел будь-якого принципу дії. Найзручніше використовувати для цих цілей двоконтурні газові котли, які крім нагріву води виконують функцію енергетичної установки для забезпечення будинку теплом. Якщо газу на ділянці немає, то цілком доречним буде використання накопичувального електричного котла.

Джерела водопостачання та їх особливості

При плануванні пристрою незалежного водопостачання для приватного будинку в першу чергу треба скласти його детальний проект. У ньому повинні бути враховані всі деталі майбутнього водопроводу, як внутрішнього, так і зовнішнього. Крім того, він повинен включати в себе вказівку точного місця, де буде знаходитися водозабір, його тип, глибину і відстань від будинку. Важливим параметром є натиск води і її кількість. Зрештою, важливе значення має вартість всіх комплектуючих і виробництва самих робіт. Тому важливе значення має те, який тип водопостачання був обраний. Їх існує декілька:

  1. Звичайний колодязь.
  2. Неглибока свердловина (пісок).
  3. Артезіанська свердловина.

Всі ці об’єкти мають настільки різне пристрій, що варто розповісти про кожному більш докладно.

Колодязь

Це, мабуть, найбільш давній винахід людства для отримання питної води з водоносних шарів у глибині землі. Конструкція колодязів дійшла до наших днів із глибини століть практично в незмінному вигляді. Як правило, це яма, глибиною кілька метрів з укріпленими стінками і ручним пристроєм підйому води. Стінки зміцнюють дерев’яним зрубом чи бетонними кільцями.

Копати колодязь на своїй ділянці стоїть тільки в тому випадку, якщо глибина залягання води не перевищує 15 м. Крім того її запас повинен задовольняти потреби сім’ї та господарства. Для 4 осіб потрібно не менше 200 л/добу. Якщо ці нормативи витримуються, і ви готові до важкої фізичної праці, то можете починати копати. Робиться це вручну з використанням лебідки для піднімання ємності з грунтом. У процесі викопування зруб або кільця з бетону поступово опускаються на дно ями. Копають до тих пір, поки вода не буде досить швидко наповнювати колодязь на необхідну висоту.

Для цілей автономного водопостачання приватного будинку через водопровідну мережу пристрої ручного підйому води не годяться, тому потрібно визначитися з насосом. Існує два варіанти установки насоса: безпосередньо біля самого колодязя та в підвалі будинку. Не важливо який варіант був вибраний. У будь-якому випадку від хати до колодязя слід прокопати траншею глибиною від 50 до 70 див. Щоб захистити майбутню трубу від промерзання, на дні траншеї влаштовують піщану подушку.

Оптимальним буде використання 32-міліметрової труби, але її діаметр може бути збільшений, якщо відстань до колодязя більше 7 м. Крім того, ця труба повинна мати ухил у бік колодязя не менше 2 – 3 см на кожний погонний метр. Труба вводиться в будинок через дірку в фундаменті і підключається до насоса. У цьому випадку протилежний її кінець повинен опускатися в товщу води в колодязі. Якщо ж насос встановлюється біля криниці, то для насоса споруджується утеплене приміщення. Труби в траншеї слід утеплити, особливо в місці проходження через фундамент. Кращим варіантом буде обмотати її гріючою кабелем, що повністю виключить промерзання.

Заведена в будинок труба підключається до внутрішньої системи водопроводу, яка розподіляє потік води вже за кінцевим точкам.

Перед тим, як зупинитися на такій системі, варто все добре обміркувати, так як в колодязь цілком можуть потрапити в ґрунтові води, які не відрізняються чистотою і безпекою. У будь-якому випадку перед кнопкою колодязя варто дізнатися думку сусідів, у яких уже є, взяти у них на аналіз воду. Перевага криниці полягає в тому, що його можна викопати самостійно, так і при відключенні електроенергії ви не залишитеся без води, так як її можна зачерпнути звичайним традиційним способом – відром на ланцюгу або мотузці.

Неглибока свердловина

Люди вже досить давно навчилися бурити свердловини. Вони виявилися відмінною альтернативою криниць для заміського будинку. Багато господарі, навіть при наявності центрального водопроводу влаштовують свердловину, щоб мати чисту питну воду. Адже вона за своїми смаковими якостями не йде ні в яке порівняння з водопровідної. Сьогодні відомо два види свердловин, один з яких називається «на пісок».

Таку назву не випадково, адже глибина такої свердловини така, що зачіпає тільки верхній шар піщаних порід. Глибше вже йдуть суглинки, фільтруючі грунтові води. Потужність цього суглинистого шару може досягати 50 м. Водоносний шар піску знаходиться на глибині від 5 до 15 м, тому пробурити свердловину на таку глибину можна навіть самостійно, використовуючи найпростіший ручний інструмент. Машинне буріння буде коштувати грошей, але воно виробляється набагато швидше. Головним і єдиним недоліком такої простої системи є короткий термін експлуатації, не більше 8 років. Після буріння в свердловину встановлюють обсадну трубу необхідного діаметра, низ якої слід забезпечити безліччю отворів для надходження води з водоносних шарів і сіточкою для запобігання попадання гальки і дрібних каменів. На таку свердловину встановлюється насосне обладнання поверхневого типу або краще глибинний насос.

Останнім часом з’явилося безліч фірм, які мають бурильне обладнання, здатне проколоти тонку щілину прямо в підвалі або навіть підпілля приватного будинку. Для таких свердловин оптимальним рішенням буде придбання насосної станції, яку там же в підвалі і встановлюють самі фахівці, які бурять свердловину. Вам залишиться тільки зробити внутрішньобудинкову розведення і підключити її до насосної станції. Така система вигідна тим, що коштує дешевше і не вимагає ніяких робіт по утепленню труби. Менше буде потрібно і труб для її спорудження. Недоліком є те, що в такий свердловині не так вже й багато води знаходиться одномоментно, але це компенсується за рахунок гідроакумулятора.

Артезіанська свердловина

Це дуже глибока (до 135 м) свердловина, проникає в глиб вапнякових порід. В цьому горизонті є необмежені запаси води, а її якість найкраще. Вона ідеальна по всім санітарним показникам, як хімічними, так і бактеріологічними. Перевага такої свердловини в тому, що для підйому води на поверхню не потрібен насос. На такій глибині вода знаходиться під дуже високим тиском з боку оточуючих гірських порід, що з силою виштовхується назовні, утворюючи навіть фонтани.

Важливим достоїнством артезіанської свердловини є її довговічність (50 років і більше). Однак пробурити свердловину такої глибини своїми силами не можна, потрібна допомога фахівців і важкої бурової техніки. Крім того, всі артезіанські свердловини вимагають обов’язкової реєстрації, так як поклади води на цій глибині є корисним копалинам і підпадають під дію законодавства про надра, які є стратегічним запасом держави. Подача води в будинок здійснюється безпосередньо під тиском надр або насосної станції.

Етапи робіт по подачі води з свердловини

Яку б свердловину ви не використовували для організації водопостачання свого заміського будинку, для неї знадобиться певне обладнання, яке слід встановлювати в такому порядку:

Потрібно придбати глибинний насос достатньої потужності, яка дозволить не тільки підняти воду з глибини свердловини, але і створити достатній тиск в системі, що дозволяє справно працювати всім сантехнічних приладів. Характеристики насосів є в технічній документації до них. Глибинний насос опускається безпосередньо в свердловину і кріпиться сталевим тросом в підвішеному стані. Він не повинен торкатися дна свердловини, але в теж час повинен знаходитися далеко від водної поверхні. Кабель, що підводить до насоса електроенергію, повинен бути водостійким.

Потім встановлюють блок автоматики, що дозволяє управляти всією роботою насоса. Ця автоматика обладнана захисними пристроями, що захищають дорогий агрегат від стрибків напруги, перегріву або «сухого ходу».

Увага!
Цей етап не варто ігнорувати, оскільки в умовах постійно скаче напруги поломка насоса – справа часу.

Такі системи бажано забезпечувати містким гидропневмобаком, який не тільки накопичує воду й знижує кількість включень і виключень насоса, але виключає ризик гідроударів, які можуть привести до виходу з ладу обладнання. Оптимальним варіантом для заміського будинку є гідроакумулятор на 100 л.

Ще одним важливим спорудою, що захищає систему від замерзання, є кесон. Його слід встановити на такій глибині, щоб промерзання грунту там було відсутнє. Вся розводка в хату йде вже від нього. Це споруда необхідно ретельно утеплити теплоізоляційним матеріалом, бажано пінопластом, так як він намокає.

Про зовнішній системі водопостачання сказано досить багато, тому перейдемо до розгляду пристрої внутрішньої розводки.

Виготовити внутрішню розводку в будинку своїми руками набагато простіше, ніж копати колодязь або бурити свердловину. Для цього необхідно запастися необхідною кількістю пластикових труб 1/2O і 3/4O, запірною арматурою і різного роду фасонними частинами для трубопроводу. При необхідності можна спорудити колектор, який дозволить значно збільшити ККД всієї трубопровідної системи. Щоб своїми руками сконструювати всередині будинку водопровід потрібно не так вже й багато інструментів. Для поліпропіленових труб знадобиться паяльник і ножиці для різання цих труб. Металопластикові труби взагалі вимагають тільки набору гайкових ключів і цих ножиць. Щоб знати скільки і яких фітингів вам потрібно, потрібно, як і говорилося на початку, зробити докладний проект трубопроводу.

Якщо ви не володієте навичками роботи з паяльником і взагалі складання трубопроводів, то варто подумати про те, чи не краще довірити цю роботу фахівцям. Якщо ж ви все ж вирішили впоратися своїми силами, то спочатку потренуйтеся на обрізках труб, щоб не зіпсувати всю систему і дотримуйтесь рекомендацій фахівців.

Таким чином, спорудження автономної системи водопостачання для заміського будинку «з нуля» є справою досить трудомістким і ресурсоємним, але посильним для тих, хто не боїться фізичної праці і вміє поводитися з ручним інструментом.